У кожної людини є душа і серце, у кожного народу – мова і пісня. Українська мова – одна з найбагатших мов світу. Вона не сирота, бо має багату слов’янську родину і світову славу. Українська мова зазнала багато поневірянь. Але, дякуючи Богові,  настали інші часи і ми можемо про це говорити відверто.  Ми пишаємося нашою  мовою. Адже це мова незрівняного сміхотворця Івана Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка, до пророчих передбачень якого досі ніхто у світі не піднявся, це лірична мова кращої з кращих поетес світу Лесі Українки, мова нашого мислителя, філософа Івана Франка, який вільно володів 14-ма мовами, це мова прозаїка, публіциста, критика, вченого-філолога, державного діяча Олеся Гончара, це мова служителя слова Павла Загребельного, це мова Ліни Костенко, феномен якої в українській літературі залишається неперевершеним і вічним.

       Наша мова не бідна, не кривоуста. Її властива надзвичайна мелодійність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця  й української землі. Саме таке звучання мала літературно-музична мозаїка «І живе наш народ у співучому слові», яку провели бібліотекарі центральної міської бібліотеки                         ім. С.І. Пономарьова Наталія Пошукайло, Любов Титаренко та Ірина Символ                      21 лютого 2012.  

П     рисутні, студенти Конотопського медичного училища, познайомилися з історією становлення і розвитку рідної мови, з багатством творчого доробку поетів за кілька століть, присвяченого рідному слові, прослухали українські пісні, познайомитися з  літературою, яка була представлена на книжковій виставці-променад «Мови чисте джерело». Бібліотекарі закликали присутніх долучатися до цих джерел, любити, берегти і плекати рідну мову, яка є духовним скарбом народу,  тим інструментом, який єднає людей однієї нації, робить їх єдиним цілим.