21 березня в рамках всеукраїнської акції «Майбутнє лісу в твоїх руках» ініціативна група ГО «САМОПОМІЧ» у м. Конотопі виїхала на посадку молодих дерев в одне з лісових урочищ, яким опікується ДП «Конотопський лісгосп» (загалом до складу цього підприємства входить шість лісництв: Конотопське, Бочанське, Новомутинське, Путивльське та Бунякінське, загальна площа яких складає  25669 га лісних угідь).

Вже опів на восьму ранку ми стояли на красивому подвір’ї держлісгоспу, де нас зустріли майстри лісового господарства Бондар Микола Олексійович, Горбач Федір Іванович, Бузюмент Олександр Олексійович, Голопьоров Володимир Анатолійович. Вони забезпечили нашу групу спеціальним обладнанням для посадки лісу та доставили на місце «спецоперації». В ході доставки на нас чекав приємний подарунок від майстрів лісу –  цікава змістовна екскурсія. Нам показали ділянки лісу, які були засаджені три-п’ять років тому; розказали, як доглядають за молодими насадженнями; показали, як лісове господарство бореться з розповсюдженням лісових пожеж та якими є страшні наслідки недбалого ставлення людини до вогню у полі та в лісі. Видно було, що лісники щиро стурбовані існуючим станом речей: низька вологість останніх років, незначна кількість опадів та людська безвідповідальність створюють надзвичайно велику загрозу існуванню наших лісів взагалі. Під час екскурсії нам показали, де мешкають та будують свої гатки бобри, де живуть косулі, розказали й про інших тварин, що мешкають у наших лісах. Так, ми дізнались, що на Конотопщині проживає друга за чисельністю на Україні популяція зубрів (43 голови). Є благородні олені, багато диких кабанів, лисиць, вовків та безліч дрібної дичини. Всім жителям лісу неабияк перепадає від людської халатності та безкультур’я. Ми бачили, скільки сміття накопичилося за зиму обабіч доріг. Лісники говорили, що найбільші сміттєзвалища збираються між Козацьким і Вовчиком. Кожної весни працівники лісгоспу вивозять багато сміття та, на жаль, не все встигають через брак пального та інших ресурсів. Також нам показали місце, де раніше розміщувалися цехи з виробництва комбікорму, і що від того виробництва залишилось. У нових господарів не було бажання зберегти добру справу, а натомість було лише бажання підзаробити на розпродажу цегли та заліза.

Через годину-півтори ми приїхали на підготовлену до садіння ділянку лісу. Це таке собі велике переоране поле десь біля 3,5 га посеред високих сосен. Пороблені рядки завширшки три метри. Тут нас зустріли та напоїли свіжим березовим соком лісничий Новомутинського лісництва Слиш Олександр Анатолійович та старший майстер Лихман Сергій Юрійович. Нам видали посадковий матеріал і показали, як правильно садити. Ліс насаджується однорічними сіянцями, які спеціально вирощують у розпліднику. Маленькі сосонки завчасно викопують, сортують, відкидаючи пошкоджені та непридатні, занурюють кореневу систему у бовтанку з ґрунту, перегною та спеціальних добавок. Такими їх нам привезли у ящиках та відрах. Ще були молоденькі дубочки, які висаджуються у масивах сосни для запобігання розповсюдженню деяких грибкових хвороб хвойних дерев. Ми садили підряд приблизно 20 саджанців сосни і за тим п’ять дубків. Робота була фізично важкою, але веселою. Поступово тепле сонечко і весняний вітерець заставили нас поскидати куртки і шапки. Штани та взуття вкрилися пилюкою, а обличчя – першою весняною засмагою. Лісники були з нами. Працювали парами: чоловіки робили отвір в ґрунті за допомогою мечика, а дівчата вкладали в отвір деревце. Дійство було майже магічне і не позбавлене сакральності: ми весною давали початок безлічі нових життів, дерев, які будуть рости, дихати і, як діти, тягнутися до сонця. На гектар по нормі висаджується десь 6500-6600 таких саджанців. Років через тридцять на тому ж таки гектарі залишиться біля 200 дерев. До того як ліс виросте і в ньому поселяться звірі та птахи, люди доглядатимуть молодняк: дискуватимуть, рятуватимуть від хвороб, проріджуватимуть і т.д..

Здається, з гектар ми засадили. Дехто (не будемо показувати пальцями, але це був Ігор Левченко, після грипу з 40-градусною температурою) зійшов з дистанції першим і пішов на легку працю: накрив нам невелику полянку із привезених домашніх страв. Тож після гарної праці ми спілкувалися під високими соснами у дружній уже компанії з добрими людьми, з якими ще о восьмій ранку взагалі не були знайомі. Це були розмови про нас-українців, про нашу історію і наше майбутнє, про війну, про друзів і рідних. Спільна праця, добре діло, задля якого зібралися, створили маленьке диво – ми потоваришували. Нас стало більше. Нам варто об’єднуватись і працювати заради щасливого та заможного майбутнього. Пам’ятаєте притчу про дідуся, який садив яблуні? –Задля чого ти, діду, садиш ці дерева? Адже ти не скуштуєш з нього яблук?—Так, але їх будуть їсти мої онуки… Там, де ми висадили сотні дерев, колись наші нащадки будуть збирати гриби, насолоджуватись свіжим повітрям і співом пташок. Приєднуйтесь, будь ласка, до позитивних справ, впливайте на майбутнє наших діток, нашого міста і нашої країни. Не будьте байдужими, ставайте співавторами, співзасновниками та учасниками нових починань нашого творчого гурту. Ми справді чекаємо на нових друзів. З повагою до небайдужих конотопчан і надією на краще, Ініціативна група ГО «САМОПОМІЧ» в місті Конотопі.