«Вчора пройшла зустріч із хлопцями, справжніми Героями, які захищали нашу країну на Сході. Відбулась дуже відверта розмова. Потрапляючи з війни в мирний Конотоп, вони стикаються з багатьма проблемами. Тому зараз ми вивчаємо всі запитання, поставлені хлопцями, й будемо намагатися їх вирішувати. Це справжні патріоти України і нашого міста! Вони не ховалися від військомату, а пішли захищати нас із вами. Слава Героям України!», – написав на своїй сторінці в мережі «Фейсбук» заступник міського голови Максим Бурдавіцин після зустрічі з демобілізованими військовослужбовцями, що відбулася в ЦДЮТ 16 липня.
Цього дня військовослужбовців – учасників АТО, серед яких були й зовсім юні хлопці, й більш досвідчені чоловіки, запросили до неформального спілкування з представниками міської влади та її структурних підрозділів, на які покладені обов’язки щодо соціального захисту, медичного забезпечення та інших аспектів державної підтримки тих, хто, пройшовши через справжнє пекло, повертається до мирного життя.
Зокрема, на запитання демобілізованих відповідали заступник міського голови Максим Бурдавіцин, військовий комісар Роман Радіоненко, начальник міського управління соціального захисту населення Оксана Розанова, директор міськрайоного центру зайнятості Геннадій Толкачов, заступник головного лікаря КЗ «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка М.Давидова» Ольга Гапоненко, начальник відділу земельних ресурсів управління економіки Оксана Дмитренко, директор міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірина Комар та інші фахівці.
Левова частка питань, піднятих під час зустрічі, стосувалася соціального забезпечення учасників АТО та учасників бойових дій (пільгового проїзду, пільг на оплату комунальних послуг тощо), порядку виділення земельної ділянки, працевлаштування та, як не дивно, мобілізації. Чоловіки, які вже пройшли хрещення вогнем, обурювалися життєвою позицією деяких конотопців, які «косять» від армії, виявляючи справжні дива винахідливості. Жартома хлопці навіть запропонували військовому комісару свою допомогу у виявленні таких «захисників» та доставці до військкомату.
Йшлося під час зустрічі й про психологічний стан людей, які повертаються з війни до мирного життя. Фахівець із соціальної роботи центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Неля Шевчук закликала вчорашніх військових не намагатися самотужки долати психологічні наслідки пережитого, що під силу далеко не всім, а звертатися за допомогою до рідних, друзів, а в крайньому випадку – й до фахівців-психологів, які вислухають, розрадять і підкажуть шлях виходу із, здавалося б, безвихідної ситуації.
За словами Нелі Михайлівни, більшість чоловіків навіть не здогадуються, що разом із ними страшні наслідки побаченого на війні ділять їхні рідні: матері, дружини та діти. Тому в цій ситуації їм так важливо не замикатися в собі, перебуваючи наодинці зі страшними спогадами, а довіритися людям, які їх люблять і зрозуміють, що б там не сталося.
На жаль, не всім чоловікам притамання емоційність. Більшість вважає не прийнятним висловлювати наболіле й ділитися власними перживаннями з іншими. Таких людей у критичні хвилини рятують інші складові життя: віра, в Богі чи у власні сили, розсудливість, фізична витравалість, спілкування з однодумцями тощо. Для того, аби запрошені на зустріч демобілізовані військовослужбовці могли визначитися, що є «рятівною соломинкою» саме для них, Неля Шевчук запропонувала їм взяти участь у спеціальному тестуванні.
Чесно кажучи, дивлячись на цих сильних тілом і духом чоловіків, яких із легкістю можна відрізнити у натовпі за викликом і мужністю в очах, я сумнівалася в тому, що вони погодяться на таких екперимент. Але помилялася, і це добре. Значить, їм таки болить усе пережите, а головне – вони готові зробити крок назустріч тим, хто підкаже, як і куди йти далі, як зберегти родину, яка «воювала» подумки разом із ними, як навчитися жити під мирним небом, без ненависті до тих, хто ховається за їхніми спинами, не бажаючи захищати Батьківщину.