На органи державної виконавчої служби законодавством покладено виконання рішень як майнового, так і немайнового характеру. До переліку рішень у немайнових спорах Законом України «Про виконавче провадження» віднесено низку рішень, зокрема таким є рішення про вселення стягувача.

Статтею  79 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення суду про вселення стягувача, а саме: після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про вселення стягувача, державний виконавець встановлює строк для добровільного його виконання боржником. У разі добровільного виконання рішення про вселення, стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

Поряд з цим, у разі невиконання рішення про вселення стягувача у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем, у зв’язку з цим, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється у присутності понятих із залученням поліцейських.

Сума штрафу на боржника – фізичну особу складає від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на боржника – юридичну особу – від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.