ніж залишитися ним»
За статистикою останнім часом розпадається більше половини шлюбів. Під час розлучення і після нього дитині дуже важливо залишатися в тісному контакті з обома батьками. Найчастіше діти залишаються жити з мамами, а тато стає «приходити в гості». Буває, що батьки намагаються заради дитини розійтися мирно, зробивши все розумно, спокійно і без зайвого емоційного напруження. Але, на жаль, часто все відбувається навпаки, батьки категорично ігнорують своїх дітей: не хочуть виплачувати аліменти, не дзвонять і не цікавляться здоров’ям, успіхами і невдачами своїх дітей. Свої негативні почуття колишнє подружжя «транслюють» дитині, тобто всі негативні емоції один до одного переносяться на дитину. Тому нерідко, в світлі цих проблем, перед жінкою постає питання про позбавлення батька батьківських прав. Слід наголосити, що позбавлення батьківських прав – це завжди крайній захід.
За січень-травень 2016 року комісією з питань захисту прав дитини було розглянуто 9 заяв про доцільність позбавлення батьківських прав за заявами мам, які були задоволені.
Протягом поточного року службою у справах дітей надано 2 висновки про доцільність одностороннього усиновлення.
Наразі на території міста було здійснено 1 одностороннє усиновлення.
Безперечно, що кращі умови для виховного процесу створюються там, де сім’я повна і де всі її члени взаємно пов’язані відношенням глибокого розуміння, довіри і симпатії. Але «повнота» сім’ї сама по собі не служить надійною гарантією щастя і успіху виховання. Вона лише створює більш вигідну виховну ситуацію. Таким варіантом інколи виступає одностороннє усиновлення (усиновлення одним з подружжя).
Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється за місцем проживання дитини.
Для усиновлення дитини те з подружжя, хто бажає її усиновити, звертається з відповідною заявою до служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
До заяви додаються:
– копія паспорта або іншого документа, що засвідчує особу (у
двох примірниках)
– копія свідоцтва про шлюб;
– висновок про стан здоров’я заявника;
– довідка про наявність чи відсутність судимості;
– копія свідоцтва про народження дитини;
– письмова згода батьків дитини на усиновлення, засвідчена нотаріусом, або згода того з подружжя, дитину якого усиновлює інший з подружжя, та документ, який засвідчує відсутність другого з батьків дитини (копія свідоцтва про смерть або довідка про смерть, видана органом реєстрації актів цивільного стану, копія рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання недієздатним або безвісно відсутнім, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану щодо запису відомостей про батька дитини тощо);
– засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках).
– висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявника бути усиновлювачем (подається у разі, коли усиновлювач проживає за межами України). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови, біографічні дані заявника, стосунки в сім’ї, ставлення до усиновлення. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов’язаної з усиновленням.
Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та документів складає акт обстеження житлово-побутових умов дитини, з’ясовує чи згодна дитина на усиновлення, розглядає питання про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і готує проект відповідного висновку.
Надалі з висновком про доцільність усиновлення одним з подружжя та заявою про усиновлення, кандидат в усиновлювачі звертається до суду за місцем проживання (перебування) дитини.
Усиновлення дітей здійснюється на підставі рішення суду.