14202510_671818656319330_527819490205657131_nДругого вересня  затишна зала Конотопського краєзнавчого музею зібрала містян  з хвилюючого та урочистого приводу – презентації книги нашого видатного та поважного земляка, чудового журналіста, талановитого письменника, одного з найактивніших членів Конотопської міської організації ветеранів війни, праці, Збройних Сил та органів правопорядку, керівника лекторської групи організації та просто хорошої людини, яку любили та поважали оточуючі – Миколи Михайловича Оношка.

Нажаль, сам винуватець зібрання не був присутній у залі, адже 25 червня 2015 року пісня його життя перестала звучати.

Залишилися незавершеними справи, не втілені до кінця життєві плани. Роман «Нерозділене кохання», написаний у 2014 році, не встиг побачити світ за життя письменника, але вдячна громада міста зуміла віддати данину пам’яті талановитому письменнику-земляку.

Отож, яким же був життєвий шлях Миколи Оношка? Що передувало, зумовило та виховало в ньому невичерпну доброту, романтизм та людяність?

Народився Микола Михайлович 01 грудня 1936 року в селі Бочечки Конотопського району Сумської області у сім’ї простого робітника.

У 1937 році сім’я переїхала до міста Конотоп, де і пройшло все життя письменника.

З самого дитинства Микола Михайлович відрізнявся креативністю, активною життєвою позицією. Зі шкільної парти вже намагався проявити себе у якості журналіста – оформлював шкільні стінгазети. З юних років почав працювати на заводі простим робітником. Проходивши службу у Маньчжурії на Забайкальському воєнному окрузі, також долучався до кореспондентської діяльності. Повернувшись з армії, продовжив працювати на заводі,  спочатку учнем майстра, а потім  уже і самим майстром.

Завдяки своїй активній життєвій позиції завжди користувався популярністю серед оточуючих, мав багато друзів.

Один з товаришів письменника, Михайло Дмитрович Казарцев, висловив усі свої переживання в авторському вірші, наскрізь пронизаному захопленням та повагою до Миколи Михайловича.

Проводивши багато вільного часу в компанії товаришів, юнак познайомився та  почав зустрічатися з миловидною дівчиною Людмилою. Як виявилося згодом, це було його кохання на все життя. Незабаром після одруження з Людмилою, народився син Віктор. Перебуваючи завжди в епіцентрі культурного, громадсько-політичного життя міста, Микола Михайлович був постійним учасником парадів та мітингів.

У 1976 році народився син Дмитро. Люблячим батьком та вірним другом був Микола Михайлович для синів.

У 2010 році став членом національної спілки журналістів України. Як зазначила голова Конотопської організації спілки журналістів України Тетяна Миколаївна Голобурда, «Микола Оношко був світлою, творчою та обдарованою людиною, доля якої вимірюється довгою пам’яттю, що залишив по собі письменник та книжками, які зостануться на довгі покоління».

Все життя пропрацювавши на заводі, Микола Михайлович користувався авторитетом серед колег.

У  1987 році Микола Михайлович поповнив ряди Конотопської міської організації ветеранів війни, праці, Збройних Сил та органів правопорядку, з радістю, відданістю та великим ентузіазмом активно займався лекторською діяльністю.

Микола Михайлович був творчою та неординарною особистістю. У 1990 році був написаний двотомний  роман «Втеча від щастя», опублікований у 2004 та 2008 роках.

У 2011 світ побачив роман Оношка «Афганський слід». Його стиль написання, вміння викласти на папері всі переживання, емоції, донести до читача основну думку завоювали прихильність читачів.

Керівник літературної студії «Джерела» Ірина Михайлівна Козлова у своїй промові  наголосила на солідності книги «Нерозділене кохання», яка може стати окрасою будь-якої книжкової полиці. «Роман спонукає до роздумів, змушує задуматися над головними цінностями і чеснотами нашого життя, засвідчує ставлення до життя автора, по суті є його відображенням».

Отож, остання воля письменника виконана. Хочеться подякувати усім, хто долучився до видавництва книги «Нерозділене кохання», хто надав велику моральну підтримку родині Миколи Михайловича, завдяки кому пам’ять про нього навіки буде викарбувана на сторінках видання та житиме у наших серцях.

Вручити у подарунок книги почесним гостям цієї непересічної події випала честь секретарю Конотопської міської ради Олені Юріївні Багрянцевій. Як зазначила Олена Юріївна: «Видавництво книги в наш час – справді розкіш». Отож, дякуємо спонсорам видання : Буту Леоніду Володимировичу, Кирію Олександру Вікторовичу, Змислі Сергію Петровичу, Клименку Івану Григоровичу, Пащенко Інні Олексіївні, Кондратьєву Євгену Олексійовичу, Валовому Михайлу Васильовичу, Рошковану Андрію Георгійовичу, Щербаню Сергію Степановичу.

За ініціативу видання книги висловлюємо подяку Ярмаку Дмитру Івановичу – голові Конотопської міської організації ветеранів війни, праці, Збройних сил та органів правопорядку. За організацію процесу видавництва – завідувачу сектору міської ради з питань внутрішньої політики Інні Анатоліївні Панченко. Літературній студії «Джерела» – Козловій Ірині Михайлівні. Поліграфічному центру «Олімп» – Янчуку Ігорю Олеговичу, Олегу Ігоровичу. Конотопській організації спілки журналістів України – Голобурді Тетяні Миколаївні. Від імені сина письменника – Дмитра Оношка, дякуємо  всім містянам за увагу, проявлену честь та повагу до творчості нашого земляка,  Миколи Михайловича Оношка. Світла йому пам’ять.