Коромисло – різновид хатнього начиння українців
В експозиції залу «Українська хата» Конотопського міського краєзнавчого музею ім.О.М.Лазаревського зберігається давній пристрій для носіння відер з водою – коромисло. Передала його до музею в 1995 році жителька міста Конотоп Холодьон Т.О.
Коромисло відноситься до хатнього начиння українців в давнину. Це дугоподібна дерев’яна палиця з гачками на кінцях. За допомогою коромисла можна носити два відра як на одному плечі, так і на двох плечах, тримаючи коромисло позаду від шиї. В останньому випадку носіння зручніше, оскільки вага розподіляється на плечі рівномірно.
Люди похилого віку в давнину запевняли: «Людина сильна, поки вона може носити воду на коромислі».
Згідно з народними звичаями, по шляху за водою потрібно тримати коромисло в правій руці, а відра в лівій. При перенесенні води стежили за рівновагою, яке забезпечувалось розміреністю кроків.
Не залишалось коромисло без уваги і у давніх весільних традиціях українців. Його прикрашали яскравими ошатними стрічками і давали нареченій, яка повинна була принести в ньому воду, не втративши ні краплі.
Про невигадливе начиння з дерева склали цікаві прислів’я:
– В коромислі мудрість роду;
– Будь-яка нечисть коромисла убоїться;
– Дим коромислом, пил стовпом;
– Професія не коромисло -плечей не відтягне;
У селах далекої глибинки і сьогодні можна побачити, як спритно люди носять воду. Викликано це прагненням зберігати національні звичаї, розвивати промисли або суворою необхідністю.
Дуже цікаво, що коромисло є давнім прародичем українського музичного інструменту – козобасу. В українців був такий звичай: коли музиканти залишали весілля, а веселитись ще хотілось, гості брали відро, ставили в нього коромисло, прив’язували дріт до дужки відра і верхнього кінця коромисла, ударом палиці або протягуванням палиці по дроті видобували звуки, що веселили гостей. Цей пристрій із коромисла використовували і під час Різдвяних колядок: імітували «голос кози», яка ще в дохристиянські часи вважалась символом родючості, гарного врожаю і достатку.