11 квітня 1945 року в’язні концтабору у Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців. З нагоди цієї події 11 квітня вважається Міжнародним днем визволення в’язнів нацистських концтаборів.
Не оминула ця страшна участь і Конотопа, бо на території нашого міста теж функціонував страшний табір смерті. Саме на його місці, на території колишнього артилерійського полку (за «Спортивним» магазином), і пройшов захід, щоб згадати безневинно тут полеглих. Для представників ветеранської організації міста, секретаря міської ради Олени Багрянцевої та учнівської молоді з 2-ї школи та міської гімназії науковий співробітник міського краєзнавчого музею Шаміль Акічев розказав про історію цієї дати, про жахіття таборів, створених німецькими окупантами як в Україні, так і в інших країнах Європи. Найбільше Шаміль Муламович присвятив своєї уваги розповіді про конотопський табір для полонених.
Діти, які у своїй більшості не знали про це місце захоронення, побачили рельєф місцевості, той пагорб, на якому полонені востаннє бачили цей світ, і ту низину, що стала останнім місцем спочинку для тисяч осіб. У Конотопі був створений один із найбільших таборів на території усієї Сумської області, де з жовтня 1941 по серпень 1943 року безжально знищувалися люди. Найчастіше це були військовополонені, партизани, підпільники, євреї і просто ті, хто потрапив у немилість до гітлерівців. Загалом конотопський табір для полонених за 2 роки пройшло 75 тис. чоловік, з них було вбито близько 27 тис. військовополонених та близько 3 тис. мирного населення.
На жаль, повного списку розстріляних тут людей в Україні немає, але загалом такий реєстр вівся німецькими окупантами і, можливо, прийде час, коли він стане доступний для краєзнавців і всі ці імена будуть викарбувані на місцях загибелі людей. Усім нам варто пам’ятати події Другої світової війни і особливо внесок українського народу у вигнання німецького ворога. Українці тоді допомогли викувати перемогу і тепер виборюють її, але вже на іншому, східному фронті. Раніше німці створювали табори для полонених, а нині цим активно займаються росіяни, знущаючись над нашими захисниками. Та ми вистояли тоді і обов’язково переможемо тепер.
Останні роки у місті не було покладань до пам’ятних знаків, та цьогоріч сектор з питань внутрішньої політики та організаційний відділ міської ради не залишили поза увагою цей дань.
Цього ж дня у Конотопському краєзнавчому музеї ім.О.М.Лазаревського відбулася зустріч із живим очевидцем і полоненим одного із таборів смерті Григорієм Доляром. Він ще зовсім маленьким хлопчиком потрапив у полон зі своєю мамою і його врятувало лише те, що він був білявим, а німці на таких проводили свої страшні медичні досліди. Так тривало три роки, доки під час одного із розстрілів сім’ї оповідача дивом вдалося втекти. Так, це було дуже давно і, здавалося, що пам’ять би мала припасти шаром пилюки, та ні, вона періодично оживляє у голові же давно сивочолого чоловіка картинки страшних подій дитинства. Розповідаючи історію своєї родини, Григорій Янкелевич тримався мужньо і розчулився лише тоді, коли уявив, що тодішня ситуація може ще будь-коли повторитися з нинішніми та майбутніми дітьми. Він закликає не тримати ні на кого зла, а уміти прощати, але разом з тим потрібно пам’ятати все це для того, щоб більше ніколи не повторити те жахіття, яке люди робили з іншими людьми. У цей важливий для Г.Я.Доляра день підтримати його прийшли члени ГО «Український дім – конотопська родина» Степан Кузь та Олег Сиваш, а також депутат обласної ради Микола Биркун.
