соєвий соус набуває все більшої популярності. Ми використовуємо його для заправки салатів, маринування м’яса, для утворення апетитної скоринки у курки, добавляємо до риби, їмо  з суші та роллами, тим самим збагачуючи свій раціон залізом, цинком, вітамінами групи В і амінокислотами, якими багатий соєвий соус. Дієтологи радять заміняти соєвим соусом  шкідливу кухонну сіль, він не тільки робить смак їжі пікантним але й позитивно впливає на наше здоров’я, завдячуючи своєму складові.

Не дарма в Китаї, Японії інших країнах Сходу, де соєвий соус є постійною та необхідною приправою до страв, захворювання серцево-судинної системи зустрічаються значно рідше ніж в Америці чи Європі.

Проте все сказане стосується тільки соєвого соусу, який зроблений шляхом звичайної  ферментації, а не тих сурогатів, які в останні роки стали отримувати хімічним шляхом по прискореній технології.

Відкритий в Китаї більш як 2500 років назад соєвий соус є однією із самих давніх приправ у світі. Але технологія його приготування і до сьогодні залишилась майже не змінною. Соєві боби відварюють у воді чи на пару, потім змішують з борошном із обсмажених пшеничних чи ячмінних зерен, солять і починається довгий процес ферментації, який продовжується від 40 днів до 2-3 років. Як тільки соус дійде до кондиції і набуде збалансований м’який смак, його фільтрують і фасують. Відповідний колір, аромат, смак  соус набуває саме в процесі довготривалої ферментації. Ніяких консервантів в натуральний продукт не кладуть, він сам по собі  має  сильні асептичні властивості і довго не псується.

Проте наука хімія розвивалася і у ХХ столітті хіміки придумали прискорену технологію розщеплення білків за допомогою хлористого водню, яка дозволяє отримувати готовий соус за декілька тижнів. А потрібний колір, запах, смак надаються штучним шляхом за допомогою добавок, найчастіше це кукурудзяний сироп, сіль, карамельний барвник.

Звичайно по якості і смаковим властивостям  хімічний сурогат ніколи не зрівняється з натуральним соєвим соусом. Мало того, в результаті штучної гідралізації у продукті з’являється шкідливий канцероген хлорпропанол, концентрацію якого недобросовісні виробники не контролюють, тому вона може зашкалювати.

То чи можна в магазині відрізнити натуральний соус від хімічного? Якщо ви мельком глянете на баночки з рідкою приправою, то навряд чи  розпізнаєте серед них смачний натуральний продукт. Тому уважно читайте маркування. Якщо склад продукту містить чотири  компоненти: вода, соєві боби, пшениця, сіль – значить перед вами  натуральний соус, виготовлений шляхом ферментації. Якщо ж зазначені інші складові (підсилювачі смаку, барвники, консерванти, ароматизатори) – не чекайте від цього продукту нічого хорошого, це хімікат. До речі цінник може теж дещо сказати щодо якості товару. Ціна натуральної приправи, яка виготовляється протягом багатьох місяців не може бути низькою.

Легко розпізнати натуральну приправу від сурогату скуштувавши її.

На смак штучний соус не дуже приємний – різкий, надто солоний, з гіркотою, перебиває основний продукт. Від споживання його починається спрага, а в роті залишається хімічний присмак. Натуральний соус зовсім інший, він м’який, тонкий, має особливу легку солодкість і багатогранний смак – насичений але не перебиваючий.

Колір такого соусу злегка прозорий червоновато-корчневого відтінку. Хімічний же соус темний, мутний, схожий на сироп.

Натуральному соусу притаманний злегка солодкий, гострий і апетитний аромат, штучний соус має характерний хімічний різкий запах.

Упевнившись у натуральності продукту, залишається вибрати, той, котрий більше всього вам підходить. Наприклад слабо солоний легкий соєвий соус – смак у нього такий же насичений, як і у класичного, а солі містить менше, тому його полюбляють поборники здорового способу життя. В продажу можна зустріти також і інші види. Наприклад солодкий соус (в його складі крім основних компонентів присутні цукор і оцет), соєвий соус для суші і сашимі з приправами, які посилюють смак морепродуктів.